«Бо люди – як хвилі, поглянеш – потонеш! –
Матуся навчала з дитинства мого. –
Дивись на Ісуса, хай навіть ти стогнеш
Під важким хрестом, дивись на Нього!
Надію положиш бодай на найкращих,
Від сорому потім сховаєш лице.
В Ісусі надія, спасіння пропащим,
Він є Маяк віри, завжди знай оце!»
Дитям я питала: «Хіба отак можна?
Ну чинять так люди і гарно живуть!»
Лиш в Дусі Святому людина спроможна,
Завжди пам’ятати, Хто Правда і Путь!
Стоїш на колінах, і тихо, ласкаво
Навчає тебе Божий голос в тиші.
Дитяти, що вірить, не зіб’є лукавий,
Пильнує Спаситель всіх діток Своїх.
І вчень так багато, і різних конфесій.
Хвилюється море з людських почуттів.
Наставник, куратор… і маса професій,
Беруться навчати сліпії сліпців.
Ти йди за Ісусом, і не зіб’єшся,
Із курсу до Неба дійдеш до кінця.
В Господній руці твоє віддане серце,
Він істинний Шлях, Правда й Вічне Життя!