Чому за краще йти в будинок плачу?
Задумались? О, так, є в тому сенс!
Хто мудрий в Бозі, то і сам побачить:
Померти вірним – ще одне з блаженств!
Життя минає, не встигаєш глянуть!
Роки біжать, як хмари від вітрів.
Ми будемо готові, як женці нагрянуть?
Чи знайдеться у нас хоч декілька снопів?!
Що сіяли, що жали, що збирали?
Дітей своїх чи Богу віддали?
У житниці Господні наскладали?
А може, що й жевріло… залили?
Він навіть льону тліючого не загасить,
І не доломить зломлену тростину.
Чекає плоду так багато часу.
Ось так Бог полюбив тебе, ЛЮДИНУ!
В руках Господніх, як краплина, – Всесвіт!
Він незміримий, вічний і святий!
Для нас, людей, що буде там – це безвість!
Хто в Бозі відійшов – тепер живий!
Вони живі, радіють, славлять Спаса!
Ми ще в дорозі, тож пильнуймо всі.
Для Бога неважлива наша мова й раса,
Душа омита Кров’ю стане там в красі!
Туди бажаю я дійти не пустоцвітом,
Не як та головешка, що з вогню.
Принести плід, як вчить нас Заповітом,
Сам Бог сказав щоб: «Доню, не виню!»