Причини нелюбові можуть бути різні,
А корінь їх один – це просто ЗЛО!
Ідейні, фанатичні, чесні, грізні,
Дійде до вбивства, щоб там не було.
Хіба був винен Авель, перша жертва злого?
Брат не любив, бо заздрив до кінця.
Діла у Каїна йшли поперек Святого.
І ні до чого тут та Авеля вівця.
Так легко злим знаходити причини:
«У комусь та проблема моїх гірких слів».
В собі не бачачи фатальної провини,
Що привела до смерті не мільйон життів.
Не любиш ближнього? Провина не на ньому!
А на тобі! Подумай, перш ніж вмреш.
У вічності, в раю, є місце лиш святому.
І людовбивць на небі не знайдеш.
Христа так не любили, що одежу рвали.
Був без вини Ісус, прощав усіх.
Принизили, винили, розіп’яли.
Він помирав й за їхній підлий гріх.
Стираються з лиця землі народи,
Зло так мутує, змінюється вид.
То в сім’ях десь немає мирної погоди,
То нації чомусь уже сусід набрид.
І неважливо, де воно, яка у нього форма.
Зло від диявола й спричинить нелюбов.
Стосунки добрі, це для зла не норма.
ЗЛО зробить все, щоб лились сльози й кров!
Спішіть прийти під крила Благодаті,
Знайти притулок від штормів життя.
І, незалежно ні від раси й статі,
Наповнить хай Любов наше буття.