Ми люди… які переносять втрати,
Які відчувають жагучий біль.
Які знову і знову прагнуть кохати,
Скуштувавши життєві смаколики й сіль.
Які хочуть синього мирного неба,
Теплу постіль у хаті та сміх діток.
Хіба більшого кожній людині треба?
Просто спокій і свій особистий куток.
Просто тишу і мир. ЗУПИНІТЬ стрілянину!
Дайте жити, радіти, сміятись, любить!
Бог прекрасною першу створив людину,
Яка прагне до раю, в свободі жить,
Яка прагне краси, хоче просто щастя.
Хіба можна щасливим в розрусі стать?
Та загарбник своє простягає зап’ястя,
Вийшла смерть на чужому подвір’ї гулять.
І забрала спокій, красу, достаток.
Вона краде життя у невинних дітей.
Уособлення смерті бере свій початок
З пожадання чужого, від перших людей.
НЕ БАЖАТИ ЧУЖОГО – секрет довголіття,
Секрет щастя, здоров’я, життя в Раю.
Та не вчиться людина крізь віки та століття:
«Мало мати своє… хочу ще й твою».
Так, на жаль, буде завжди на цій планеті.
Почалось з пожадання, із плоду, з гріху.
Бог це знав і задумав спасіння в секреті,
Давши Сина, позбавив життя від страху.
Так важливо спинити той зародок злого,
Поки він не розрісся у жах і війну,
Від дітей до царів – «НЕ БАЖАЙТЕ ЧУЖОГО»
І не треба у всьому винить сатану.
Вибір робить людина, кому поклонятись.
Вільна воля, і шлях обираєм самі.
Тож на добрім шляху не потрібно спинятись
Будеш з Богом, а не у гріховній тюрмі.
А якщо ти є той, хто чужого бажає,
Є ще час, ще відкриті ворота Небес.
Що б не коїлось в світі, Своїх Він спасає!
Ще побачимо з Ним ми немало чудес.