Так потрібен усім Теплий, затишний дім, І рука щоби руку зігріла. І душа щоби душу вмістила, Чужий біль відчувала своїм. Якщо пустка в душі, То й свої, як чужі. Ти не той, ким себе представляєш. Як і шила в мішку не сховаєш, Розлетяться пусті муляжі. Що транслюєш у світ, Повернеться в твій рід. Що посіяв, … Читати далі
Моя душа для Тебе є прозора, Ти знаєш навіть те, чого не знаю я. Зима уже не буде більш сувора, Мені з Тобою тепло, я – Твоя! Хіба замерзну від насмішок злиднів? Хіба їм є оселя десь в мені? Ти обирав не дивлячись, чи «бідні», Ти дарував дарунки неземні. Тебе достатньо – Ти наповнив світлом! … Читати далі
Так багато чого нам дається до болю нелегко… Пасти можемо там, де, здавалось, надійно стояли. Плачемо після того, як щиро й весело сміялись, Дістаєм почуття, що були під замками далеко. Щойно, те, за що бились, – цінуємо рівно хвилину. Знову виклик собі… і по колу, по колу, по колу… А те, що без ціни, ми … Читати далі
Він має перейти, цей дощ і грім… Ти мусиш пережити все з усім. Твій неповторний шлях, лиш ти одна, Пройдеш, людино, – радісна, сумна… Тобі лише відомі почуття, Які в душі вирують від буття. Свій біль і горе, від безсилля, ти Одна, людино, маєш пронести. І в радість серця не втручається чужий, Нехай квітує, як … Читати далі
І непотрібно тисячі причин, Щоби до краплі полюбити. Спіймати ритм сердець один, Одним струмочком забриніти. Не треба красномовних слів, Щоб в око впасти і назавжди. Як з мрій дивакуватих снів, Але в реалії лиш справжнім!