Так потрібен усім
Теплий, затишний дім,
І рука щоби руку зігріла.
І душа щоби душу вмістила,
Чужий біль відчувала своїм.
Якщо пустка в душі,
То й свої, як чужі.
Ти не той, ким себе представляєш.
Як і шила в мішку не сховаєш,
Розлетяться пусті муляжі.
Що транслюєш у світ,
Повернеться в твій рід.
Що посіяв, то те й плодоносить.
І, здавалось би, досить, вже, досить…
Бо насіння від злого – порожнеча, не плід.
Коли в серці любов,
Тобі ж тепло? …І знов
Ти зігрієш тих, хто потребує.
А чутливий – той правду відчує.
Бо від фальшу холоне ще й кров.
Злочин проти душі
Часто коять в тиші,
Та карається він привселюдно.
Як би скрутно не йшлося і трудно,
Не задмухай вогнища чужі.