Ти – цілий світ незвіданий, незнаний,
Відкрити маєш в собі материк.
Свої пройдеш крізь шторми океани
І на своїй землі знайдеш тайник.
Ти ціле місто, шарм і ритм є свій у ньому,
Дилема часто – яка ж вуличка пряма?
Якою ти завжди дійдеш додому,
А на якій тебе наздожене пітьма?
І лише в тебе в серці той струмочок,
Що живить душу, що дарує світлі дні.
Ліхтарик, що освітлює тьмяний куточок,
Не загаси його сам у собі.
Тому, мандруючи, не втрать наснагу,
Не загубись у морі почуттів.
Нехай душа завжди має відвагу
Іти додому й в ніч без ліхтарів.