Знаєш, дівча моє миле й тендітне:
Цей світ не такий, як здавалось спочатку…
Там, де твоє серце крилате розквітне,
Пройде не один щільний дощ напочатку.
А потім не раз пагінці ті, що сієш,
Потопче тварина самотня чи стадо…
Я вірю, я знаю, ти знову зумієш
Піднятись назустріч до сонечка радо.
Повір мені, сила твоя лиш в любові,
І хай навіть віра й надія згасає.
Незмінним залишиться дар Його Крові,
Що живить, лікує і душу зціляє.
Бо кожен, хто ранить, – поранений більше,
Бо кожен, хто бідний, – добра так бажає!
Все буде на благо душі, бо найгірше –
Це доля людини, що Бога не знає.
Хай світить промінням краси і спокою,
Що добрими мріями сповнене серце.
Нічого не бійся, дівча, геть нічого.
Не плачуть хай очі – глибокі озерця.
Цей світ… він не хоче насправді страждати
Всі спроби вражати і бʼють, і тривожать.
Не треба й подяки від світу чекати…
Нести просто світло – оце допоможе.
Той промінь не згасне ніколи, я знаю,
Бо Він запалив нас до неба світити.
Його хай Любов у тобі не згасає
Не бійся, маленька, не бійся любити!