I в останній момент, момент істини
Ми побачим Того, Хто воістину!
Ми побачим, як гинули пристані,
Ми розвіємо сумнів про дно.
Може статись, що в далечінь відстані,
Ми гребли не туди, порозхристані.
Ми закони шукали неписані,
Ми служили не тим, що дано.
Може, поки чужі нагодовані,
Рідні діти заснуть неціловані.
І паркани душі поруйновані,
Поки грається світле кіно…
Боже, дай, щоб все те, що збудовано,
На Тобі що було враз основано,
Що було для Тебе завойовано,
Твоїм буде, як й було давно.
Щоби в час, поки треба ще квітнути,
Ми не були тим ворогом зітнуті,
Що капкани кидає і знає: ті,
Хто блукає, впаде ж все одно.
І в останній момент, момент істини
Ми побачим Тебе, що воістину!
Дай нам милість стояти там чистими
І почути: «Чекав вас давно!»