У мене є ти, а у тебе є я. Ми не просто друзі, ми щаслива Сім’я. Ти говори мені, любий, все, що захочеш, Я буду почута, навіть коли мовчу. Ти відчуваєш, коли моє серце тріпоче, Ти добре знаєш, коли я пірнаю й лечу. У мене є ти, а у тебе є я. Ми друзі, ми … Читати далі
Бува, людина спантеличено втрачає гідність, Бо щось пішло не так, а може, й недарма. Відкривши світу вкотре жалюгідність, Де вже обломки честі й упереджена пітьма. Нам не відомо, що і як штовхає, Та й ідеали танули в світах. Один Господь усіх нас так тримає, Що переносить повз безодню на руках. Бува, людина неквапливо озирнулась, Там … Читати далі
Мереживо ніжне по собі лишала Коротенька нитка життя… В нім звуки мелодії ті, що зіграла, І сміх твій… до незабуття. Ти щастя принесла для рідної мами, «Я завжди чекала тебе!» І хоч ненадовго, зцілила всі рани, О як же любили тебе! Спасибі за цвіт твій, що землю прикрасив, Прекрасна Софійка моя! Недовго раділи, пішла ти … Читати далі
В цім житті не буває нічого зайвого: Лишнього, невірного, крайнього. Все йде заздалегідь, мов одвічний наслідок, Як після зливи наступає паводок. Що буде далі? А все як і водиться: Зима після літа – завмре і відродиться, Опаде обов’язково листя, стихатиме осінь, Знову розквітне бузок і не перепросить. Затяжними сезонами бува тільки туга, Навіть віковими… щемить … Читати далі
Люди втомлюються страждати; Непомітно стихають плачі. Тільки вічно ридатиме Мати, Бо дитя відняли палачі. В ній ніколи не згасне вугілля Обгорілого серця дотла! Не збагне до кінця божевілля, Що створилось істотами зла. Може, світ завтра знов засміється, І затихнуть прокльони і біль. Та вона не один раз здригнеться: Спогад мороку йде звідусіль. Помістіть і на … Читати далі