В цім житті не буває нічого зайвого

В цім житті не буває нічого зайвого:
Лишнього, невірного, крайнього.
Все йде заздалегідь, мов одвічний наслідок,
Як після зливи наступає паводок.

Що буде далі? А все як і водиться:
Зима після літа – завмре і відродиться,
Опаде обов’язково листя, стихатиме осінь,
Знову розквітне бузок і не перепросить.

Затяжними сезонами бува тільки туга,
Навіть віковими… щемить мов недуга.
Та і тоді змінюються пори року –
Не вічно журитися і терпіти до строку.

Сонечко зігріває душу приємно.
Роса виникне зранку теж недаремно.
Надвечір уся вона злетіла за хмари,
Щоб впасти вологою на земні пожари.

В цім житті не буває нічого дивного,
Не здивуєш обізнаних підлою кривдою.
І добро люди знають, і людяність бачили,
Вірність, безмірність і що не пробачили.

Відчували любов – дарували тепло,
А без неї й добра б на землі не було!
В цім житті не буває нічого зайвого,
Лишнього, невірного, крайнього.