Що лишиться після вогнів?
Там золото не спопеліло?
Там порожнеча, що зотліла?
Відомо стане, чим хто жив.
Що лишиться після вітрів?
Незламна, вистраждана, щира,
Як кремінь, дух, в бажанні миру.
Душе, маєток твій вцілів?
Куди нестимуть долі крила?
Метелик в полум’я летів.
Чи як орел, у небі жив?
Чи нездоланна в тобі сила?
Жнива покажуть, хто як ріс:
Чи як бур’ян, лиш хизувався,
А чи в плоди увесь віддався,
Живе життя у собі ніс?
Не просто жити-споживати,
Віддати душу – все віддати.
Її віддавши – вберегти,
Дійти кінцевої мети!
Бажає серце, дух бажає.
А Він все знає, добре знає.
Вогонь, і вітер, і жнива
З Ним перейду, лиш в Нім – жива!