Бува, людина спантеличено втрачає гідність,
Бо щось пішло не так, а може, й недарма.
Відкривши світу вкотре жалюгідність,
Де вже обломки честі й упереджена пітьма.
Нам не відомо, що і як штовхає,
Та й ідеали танули в світах.
Один Господь усіх нас так тримає,
Що переносить повз безодню на руках.
Бува, людина неквапливо озирнулась,
Там десь засяяла надія уві млі.
Не поспішала на добро тоді й спіткнулась,
І важко дихати, наздоганяючи ті дні.
Коли летіла, коли вірила й любила,
Коли без сумніву за Господом ішла.
Коли в Ім’я коханого служила,
Хоча й тоді недооцінена була.
Та неважливо те усе, як любиш,
Бо очі сяють, а в душі життя.
А безпідставно віру не загубиш!
Хоч безумовно йдеш у майбуття.
Якщо людина хоче щось змінити,
Завжди є шанс на щастя і прогрес.
Не поле перейти – життя прожити,
Для кожної людини свій процес.
Не нам судити, що і як триває,
Коли ярмо, коли вінець чи хрест.
Нехай Господь усіх оберігає,
Життя прожити – це як вирішити квест.