Амази не тануть в багні,
Не розчиняться, не втратять цінність.
І навіть в глибокому й важкому сні,
Я відчую одну відмінність:
Дорога, без ціни, без ваги душа,
Серед попелу і дощів вагома!
Я цвістиму в Тобі, я в Тобі жива,
Від Твоєї води полишає втома.
Обійду увесь світ і згадаю все,
Ти впізнаєш мене, ми давно знайомі.
Серед сотень віків, мир душі лиш несе,
Побувати в Царя, в Тебе, на прийомі.
Крила, радість, тепло, поштовхи надій,
Обіймають мене… десь в холоднім храмі.
Я належу Тобі, Ти для мене – свій.
Як ті діти, хто Твій, довіряють все мамі.
І не треба платні за дорогу краси,
І немає між нами границь і кордонів.
Поклонюся в тиші, попрошу. Ти даси.
В серці глибше карбуй між часів і сезонів,
Резонів, причин, пустки, втоми й туги,
Закарбуй навік в серці законом тяжіння!
Я Твоя, мій Господь! І з Твоєї руки
Не візьме навіть смерть без Твого повеління.