Чайка над морем летіла, летіла…
Лютий вітрище шарпав їй крила!
Чайка Богу молилася:
«Боже, невже з вірної дороги я збилася?!
Боже, поможи в рідний край долетіти,
Там мене чекають мої діти!
Боже, поможи морський шлях подолати,
І Тобі в небо подяку післати!
Боже, Ти бачиш, як лютує море!
І воно віщує мені: “горе… горе…”
Ти втихомир його Своєю рукою,
І управляй по дорозі мною!»
Та чайка все Бога молила, молила…
І ось вона вгледіла білі вітрила.
Тепер вірна чаєчка дуже зраділа,
Що спасіння побачила міцнії Крила.
І чайка скоренько на щоглу присіла.
І більш лютий вітер не шарпав їй крила.
Все знову і знов чайка Бога хвалила,
Що Він їй післав тії білі вітрила.
От бачите, люди, Бог чує молитви!
Пришле допомогу в час смерті та битви.
Ви славте Творця, до Нього молітесь!
Вірте і нічого не страшитесь!