Облиш старе – вдягнися в нове,
Щоб зацвісти весною знову!
Не полишай стару обнову,
Не полишай в собі старе!
Мине й нове – пребуде вічне,
Нові думки, нові обличчя,
Зима і літо споконвічне,
І осінь, як життя, спливе…
Тобі вглядаюся у очі,
Христа побачити так хочу.
Без Нього дні, без Нього ночі…
Кульгавий почерк – пусті очі,
(Вони сказали все, що хочуть…)
Ніколи нове не прийде,
Допоки старе не істліє.
Йому здалося – щось жевріє,
В душі, здавалось, щось живе.
Бо Він шукав Собі людину
І не зустрів… Пославши Сина,
Тебе й мене знайшов під тином,
Омив, підняв… тебе й мене.
Допоки літо ще буяє,
Хай Божий Дух нас наповняє,
Старі лахміття спопеляє,
Дає обнову для душі,
Молюсь невпинно я в тиші.
Хай очі лиш любов дарують,
Пробиті руки хай лікують!
Тоді і ближні всі відчують,
Що душі в Небеса крокують.
І Бога носять у душі.