Ти так потрібен мені, мій Боже!
Ти є один той надійний човен,
Коли бушує весь світ негоже,
Сердечний глечик сльозами повен.
Можна втонути, вирує хвиля,
Думок і поглядів, безліч чуток!
З Тобою ж пройдена нова миля,
Красивий світ – де й подівся смуток?
Я йду, долаю хребти й низини,
Могла б блукати, якби без Тебе…
Я не знайшла б вірної стежини,
Ти Той один, Хто мені так треба!
Тобі довірю скарбницю серця,
Його наповни добром із Неба.
Для світу цього закрита дверця,
В Тобі найбільша моя потреба!
Твоя Любов неосяжна зовсім!
Я лиш міркую: ну як так можна –
Любити людство, любити й досі?
Людина ж з роду на зло спроможна!
Без Тебе в серці темрява й пусто,
Нема надії, душа в кайданах,
Обвита ними так тісно й густо,
В душевних пошуках – гріха оманах!
А Ти даруєш усім свободу.
Ти ніжно руку мою тримаєш.
Бути з Тобою – винагорода,
Ти краще мами дитя плекаєш!
Ти так потрібен мені, мій Боже!
Прийми мене в свій надійний човен.
Він не залишить, Він допоможе,
З НИМ серця глечик лиш миром повен!