Я запитаю в Тебе просто:
Хіба я гідна поруч бути?
Чи я достатньо переплавлена?
Чи я достатньо перекута?
Твій спокій, що мені вселяє
Твоя небесна рівновага,
Мене тримає й обіймає,
Й понад усе це перевага.
Чекання миті швидкоплинні
Рахують люди тут роками.
Ти ж омивав серця невинні,
Які не зналися з гріхами.
Все навпаки, і мить – як вічність,
І вічність зміряна думками.
Лише навіки Твоя вірність,
Що не спотворена й віками.
Тож відчуваю, що одного
Я не збагну в Твоїй довірі:
Як можна ніжно так любити,
Цим ощаслививши без міри?