Дивно, якими бувають люди: Очі порожні, серце приблуди. Ніколи не знатимеш курсу «валюти», Осторонь краще б… здалеку не чути. Потяги вкрасти, бодай навіть думку. Терпким нещастям віє з притулку. Душі безбожні, схожі на склепи, Здатні ділитись гіршим з наклепів. Істина в тому, що все за інстинктом: Каїнів замах – «вбити» людину! Щастя забрати, щоб не … Читати далі
Я запитаю в Тебе просто: Хіба я гідна поруч бути? Чи я достатньо переплавлена? Чи я достатньо перекута? Твій спокій, що мені вселяє Твоя небесна рівновага, Мене тримає й обіймає, Й понад усе це перевага. Чекання миті швидкоплинні Рахують люди тут роками. Ти ж омивав серця невинні, Які не зналися з гріхами. Все навпаки, і … Читати далі
Ми прийшли, щоб погратись в життя, Розгадати його лабіринт, Віднайти для душі назавжди укриття Чи дістати загублений гвинт? Як подрібнена сіль – дати користь землі, Від гниття захистити цей світ. І світити повинні великі й малі, «Ліхтарям» дав Господь заповіт. Що ж ми бачимо поспіль: тенета людські, Як безглуздя гріховних оман, І ненависті тяжкість, бродіння … Читати далі
В нескінченнім потоці буття Я зустріла своє майбуття! Певно, першим мене Ти зустрів У той день, коли світ полюбив. Ще до того, як все прийняла, Зрозуміла, хто я, віднайшла. Обгорнув мене міцно Отець, І стражданню прийшов там кінець. Той, Хто творить все нове, дива, Лише Йому підвладні слова. Лише Йому в покорі думки, Принесу і … Читати далі
Дерева не плачуть – осінь, Готові до холодів. І сонце холодне косить Промінням поміж вітрів. І тихо… навколо тиша Торкає моє плече. Я знову писала вірша… Мороз за вікном пече. Завжди я любила тишу, Бодай, що міцніше слів. Вона не буває більша, Вона не торкає снів. В ній гарно я чую Тебе, Ти ніжно прошепотів: … Читати далі
Дякую Тобі за все, що Ти робиш для мене: Що небо синє, сонце світить, а листя зелене, Що всі прості речі насправді є непростими, Що люди грішні мають шанс бути святими. Дякую, що Твоїм змістом наповнені мрії та цілі. Дякую, що пейзажі не сірі та не чорно-білі, І що люди інколи можуть всміхатись очима, І … Читати далі
Знаєш, дівча моє миле й тендітне: Цей світ не такий, як здавалось спочатку… Там, де твоє серце крилате розквітне, Пройде не один щільний дощ напочатку. А потім не раз пагінці ті, що сієш, Потопче тварина самотня чи стадо… Я вірю, я знаю, ти знову зумієш Піднятись назустріч до сонечка радо. Повір мені, сила твоя лиш … Читати далі
Так багато красивих людей… і красивих насправді душею. Неможливо, й закривши очей, не повірити в те, Що вуаль плотяна прикриває нетлінне й святе. Та вона ж колись зніметься разом з земною межею, Коли тіло покине душа і до Нього піде. Непотрібні прикраси, коли ти є обраний Богом. Тому, Хто покохав, неважливі землі міражі. Напускати хоробрість … Читати далі
Під тінню крил Твоїх я можу відпочити, Набратися наснаги для буття, Сховатися від всіх, щоб й далі всіх любити, Щоб не внести пустелю у своє життя. Мов та земля, що без дощу не родить, Без Твоїх сил – ми немічні й пусті, Сліпий сліпого кругом ями водить, Туди попадали вже й «зрячі», і «святі». Тому … Читати далі
Амази не тануть в багні, Не розчиняться, не втратять цінність. І навіть в глибокому й важкому сні, Я відчую одну відмінність: Дорога, без ціни, без ваги душа, Серед попелу і дощів вагома! Я цвістиму в Тобі, я в Тобі жива, Від Твоєї води полишає втома. Обійду увесь світ і згадаю все, Ти впізнаєш мене, ми … Читати далі