У мене є ти, а у тебе є я. Ми не просто друзі, ми щаслива Сім’я. Ти говори мені, любий, все, що захочеш, Я буду почута, навіть коли мовчу. Ти відчуваєш, коли моє серце тріпоче, Ти добре знаєш, коли я пірнаю й лечу. У мене є ти, а у тебе є я. Ми друзі, ми … Читати далі
Я запитаю в Тебе просто: Хіба я гідна поруч бути? Чи я достатньо переплавлена? Чи я достатньо перекута? Твій спокій, що мені вселяє Твоя небесна рівновага, Мене тримає й обіймає, Й понад усе це перевага. Чекання миті швидкоплинні Рахують люди тут роками. Ти ж омивав серця невинні, Які не зналися з гріхами. Все навпаки, і … Читати далі
Красиво прожити єдине життя Доти можливо, доки триває. Вкарбоване Слово в душі від буття Нас спонукає і цього навчає. Красиво мовчати в подрібнену мить, Хай і минає, не випадково. Людина мудріша, коли там змовчить, Де вчасно мовчати душі на збудову. Красиво заслухатись, чути думки – Першопричина ніжних стосунків. Кричить, чи шепоче, чи пише рядки, Чи … Читати далі
Ми прийшли, щоб погратись в життя, Розгадати його лабіринт, Віднайти для душі назавжди укриття Чи дістати загублений гвинт? Як подрібнена сіль – дати користь землі, Від гниття захистити цей світ. І світити повинні великі й малі, «Ліхтарям» дав Господь заповіт. Що ж ми бачимо поспіль: тенета людські, Як безглуздя гріховних оман, І ненависті тяжкість, бродіння … Читати далі
В нескінченнім потоці буття Я зустріла своє майбуття! Певно, першим мене Ти зустрів У той день, коли світ полюбив. Ще до того, як все прийняла, Зрозуміла, хто я, віднайшла. Обгорнув мене міцно Отець, І стражданню прийшов там кінець. Той, Хто творить все нове, дива, Лише Йому підвладні слова. Лише Йому в покорі думки, Принесу і … Читати далі
Дерева не плачуть – осінь, Готові до холодів. І сонце холодне косить Промінням поміж вітрів. І тихо… навколо тиша Торкає моє плече. Я знову писала вірша… Мороз за вікном пече. Завжди я любила тишу, Бодай, що міцніше слів. Вона не буває більша, Вона не торкає снів. В ній гарно я чую Тебе, Ти ніжно прошепотів: … Читати далі
Знаєш, дівча моє миле й тендітне: Цей світ не такий, як здавалось спочатку… Там, де твоє серце крилате розквітне, Пройде не один щільний дощ напочатку. А потім не раз пагінці ті, що сієш, Потопче тварина самотня чи стадо… Я вірю, я знаю, ти знову зумієш Піднятись назустріч до сонечка радо. Повір мені, сила твоя лиш … Читати далі
Всі дороги душі лиш до Тебе ведуть. Всі слова і думки Ти наповни Собою, Не забути ніколи щоб вірності путь, Де хреста ніс Господь із любов’ю. Зобразити так люд все бажав у віках, Велич Бога… і свою гординю. А Його ж вся краса в ранах, що на руках, Й рана, що під ребром, – це … Читати далі
Ти провів мене там, де немає дороги, Де немає опори для зору й руки, Там, де бились даремно церковні пороги, Де сльоза покаяння не гріла щоки. Щось я бачила лише, а щось відчувала, Щось таке оніміло у грудях… й вуста Я свої закривала, і на Тебе чекала, Ти ж завжди мене вчив, в чому річ … Читати далі
Мені так хочеться багато розказати, Хоча Ти знаєш все і всьому свідок. Я зрозуміла, що так мало – дати, Так мало годувати когось хлібом. Тепла сердець нічого не замінить, Закриті двері – краще, ніж «вистава». Так мало годувати когось хлібом, І зовсім не в земному хлібі справа… А ще Ти знаєш, що мені відкрилось? Що … Читати далі