Бува, людина спантеличено втрачає гідність, Бо щось пішло не так, а може, й недарма. Відкривши світу вкотре жалюгідність, Де вже обломки честі й упереджена пітьма. Нам не відомо, що і як штовхає, Та й ідеали танули в світах. Один Господь усіх нас так тримає, Що переносить повз безодню на руках. Бува, людина неквапливо озирнулась, Там … Читати далі
Мереживо ніжне по собі лишала Коротенька нитка життя… В нім звуки мелодії ті, що зіграла, І сміх твій… до незабуття. Ти щастя принесла для рідної мами, «Я завжди чекала тебе!» І хоч ненадовго, зцілила всі рани, О як же любили тебе! Спасибі за цвіт твій, що землю прикрасив, Прекрасна Софійка моя! Недовго раділи, пішла ти … Читати далі
Люди втомлюються страждати; Непомітно стихають плачі. Тільки вічно ридатиме Мати, Бо дитя відняли палачі. В ній ніколи не згасне вугілля Обгорілого серця дотла! Не збагне до кінця божевілля, Що створилось істотами зла. Може, світ завтра знов засміється, І затихнуть прокльони і біль. Та вона не один раз здригнеться: Спогад мороку йде звідусіль. Помістіть і на … Читати далі
Дивно, якими бувають люди: Очі порожні, серце приблуди. Ніколи не знатимеш курсу «валюти», Осторонь краще б… здалеку не чути. Потяги вкрасти, бодай навіть думку. Терпким нещастям віє з притулку. Душі безбожні, схожі на склепи, Здатні ділитись гіршим з наклепів. Істина в тому, що все за інстинктом: Каїнів замах – «вбити» людину! Щастя забрати, щоб не … Читати далі
Красиво прожити єдине життя Доти можливо, доки триває. Вкарбоване Слово в душі від буття Нас спонукає і цього навчає. Красиво мовчати в подрібнену мить, Хай і минає, не випадково. Людина мудріша, коли там змовчить, Де вчасно мовчати душі на збудову. Красиво заслухатись, чути думки – Першопричина ніжних стосунків. Кричить, чи шепоче, чи пише рядки, Чи … Читати далі
Так багато красивих людей… і красивих насправді душею. Неможливо, й закривши очей, не повірити в те, Що вуаль плотяна прикриває нетлінне й святе. Та вона ж колись зніметься разом з земною межею, Коли тіло покине душа і до Нього піде. Непотрібні прикраси, коли ти є обраний Богом. Тому, Хто покохав, неважливі землі міражі. Напускати хоробрість … Читати далі
Ти – цілий світ незвіданий, незнаний, Відкрити маєш в собі материк. Свої пройдеш крізь шторми океани І на своїй землі знайдеш тайник. Ти ціле місто, шарм і ритм є свій у ньому, Дилема часто – яка ж вуличка пряма? Якою ти завжди дійдеш додому, А на якій тебе наздожене пітьма? І лише в тебе в … Читати далі
Мені так хочеться багато розказати, Хоча Ти знаєш все і всьому свідок. Я зрозуміла, що так мало – дати, Так мало годувати когось хлібом. Тепла сердець нічого не замінить, Закриті двері – краще, ніж «вистава». Так мало годувати когось хлібом, І зовсім не в земному хлібі справа… А ще Ти знаєш, що мені відкрилось? Що … Читати далі
Тебе, мій Бог, завжди буде достатньо! Бо Ти – це все: і відповідь, і запит. Коли б загасло від дощів багаття, Ще й не пройшовши у горінні всі етапи… Ти не смієшся, ти береш, і знову Роздмухує Твоя любов жарини. Я розумію, що зусім не випадкову Ти обираєш роль для кожної людини. Тебе, мій Бог, … Читати далі
Так потрібен усім Теплий, затишний дім, І рука щоби руку зігріла. І душа щоби душу вмістила, Чужий біль відчувала своїм. Якщо пустка в душі, То й свої, як чужі. Ти не той, ким себе представляєш. Як і шила в мішку не сховаєш, Розлетяться пусті муляжі. Що транслюєш у світ, Повернеться в твій рід. Що посіяв, … Читати далі