Прийшов вбивати кат, прийшов вбивати, Спаплюжив землю, дім. Скривджена мати. Стогнало небо й вітер, і сивіли скроні… Та скільки ж не греби – пусті долоні. Неслася по землі смертей лавина, А він все звітував, мов: «Я – людина». Ти не людина, звіре, а лиш – подоба, Заполонила все в тобі хвороба. Та й звірі на … Читати далі
Ми люди… які переносять втрати, Які відчувають жагучий біль. Які знову і знову прагнуть кохати, Скуштувавши життєві смаколики й сіль. Які хочуть синього мирного неба, Теплу постіль у хаті та сміх діток. Хіба більшого кожній людині треба? Просто спокій і свій особистий куток. Просто тишу і мир. ЗУПИНІТЬ стрілянину! Дайте жити, радіти, сміятись, любить! Бог … Читати далі