Люди втомлюються страждати; Непомітно стихають плачі. Тільки вічно ридатиме Мати, Бо дитя відняли палачі. В ній ніколи не згасне вугілля Обгорілого серця дотла! Не збагне до кінця божевілля, Що створилось істотами зла. Може, світ завтра знов засміється, І затихнуть прокльони і біль. Та вона не один раз здригнеться: Спогад мороку йде звідусіль. Помістіть і на … Читати далі
Тихому шелесту вітру, що поміж гілок, Я розповім незабарвлені рими думок. Він не повірить? Та це й неважливо мені, Тінями тихо киває нехай по стіні. Там, де маленьке ще досі дівча вироста, Пісня лилася з-за поля сумна й непроста. Що їй, дитині, відомо про біль і війну? Просто чому її погляд «гойдає» стіну? Вітер хай … Читати далі
Мені сняться погані сни: Все таке чорно-сіро-біле… Не тому, що я жду весни, Не тому, що усіх любила. А болить, ну як наяву, Не тому, що пече чи ріже, А тому, що мою траву Потоптала тварина хижа. Мені жаль, що я йшла у світ, Невідомості давши руки. Я зігріти хотіла й лід, Я не знала, … Читати далі
Мільйони кроків, мільйони думок, мільйони словосполучень і незакінчених виразів. Кожен з нас має свої питання без відповіді… як зірваний в школі урок. Кожен з нас десь встояв, десь не витримав викликів. Ми вчимося жити в новій реальності, авжеж. Вона ціла знадвору, та не всередині. Ми ламались багато разів і втікали від власних пожеж. Ми втомились … Читати далі
Я читаю в твоїх очах – страх. На щоці терпко висохла сіль – біль. Неминучий ілюзій чарівних крах, Розчиняє таку ефемерну ціль… Я б сміялась, та я, як і ти, – жива, І міняють мелодії там без нас. Десь у Всесвіті гріють мене слова: «Я тебе запалив, щоб вогонь не згас!» Хай трясеться земля, і … Читати далі
Прийшов вбивати кат, прийшов вбивати, Спаплюжив землю, дім. Скривджена мати. Стогнало небо й вітер, і сивіли скроні… Та скільки ж не греби – пусті долоні. Неслася по землі смертей лавина, А він все звітував, мов: «Я – людина». Ти не людина, звіре, а лиш – подоба, Заполонила все в тобі хвороба. Та й звірі на … Читати далі
Допоки синє небо над землею, Допоки місяць світить з висоти, Ітимуть війни поміж злом і… «нею», Війна супроти неї – доброти! Постійно війни йдуть поміж народів, У паралельнім світі теж завжди війна. За вільну душу б’ється дикий злодій, За вільну душу б’ється сатана. Відволікаючий маневр вдається часто, І забувають люди на землі: Що все дочасно, … Читати далі
Живи, Україно, живи! Хай сонце тебе зігріває, Хай ніченьку місяць кохає, Ти ж пута ворожі зірви! Ти мирна та вільна держава, У серці Європи, мов квітка! Як втроє закручена нитка: Всі символи, віра та слава. …Твій прапор є жовто-блакитний, Як неба блакить голуба, Як поле пшениці в жнива, Як скеля, твій дух непохитний! Тризуб, як … Читати далі
Ми люди… які переносять втрати, Які відчувають жагучий біль. Які знову і знову прагнуть кохати, Скуштувавши життєві смаколики й сіль. Які хочуть синього мирного неба, Теплу постіль у хаті та сміх діток. Хіба більшого кожній людині треба? Просто спокій і свій особистий куток. Просто тишу і мир. ЗУПИНІТЬ стрілянину! Дайте жити, радіти, сміятись, любить! Бог … Читати далі
Боже, зупини війну! Відведи загарбницьке нашестя! Знаєм, скоро вже Твоє пришестя! Та нехай не тішать сатану. Ворог душ нехай не торжествує. Тисячі ж спрямовуються в ад, А нечистий цьому дуже рад – От заради чого він лютує. Його задуми для нас відомі: «Вбити, вкрасти й людство погубить!» Знать не знає: як оце любить? Доброта й … Читати далі