Бува, людина спантеличено втрачає гідність, Бо щось пішло не так, а може, й недарма. Відкривши світу вкотре жалюгідність, Де вже обломки честі й упереджена пітьма. Нам не відомо, що і як штовхає, Та й ідеали танули в світах. Один Господь усіх нас так тримає, Що переносить повз безодню на руках. Бува, людина неквапливо озирнулась, Там … Читати далі
Мереживо ніжне по собі лишала Коротенька нитка життя… В нім звуки мелодії ті, що зіграла, І сміх твій… до незабуття. Ти щастя принесла для рідної мами, «Я завжди чекала тебе!» І хоч ненадовго, зцілила всі рани, О як же любили тебе! Спасибі за цвіт твій, що землю прикрасив, Прекрасна Софійка моя! Недовго раділи, пішла ти … Читати далі
В цім житті не буває нічого зайвого: Лишнього, невірного, крайнього. Все йде заздалегідь, мов одвічний наслідок, Як після зливи наступає паводок. Що буде далі? А все як і водиться: Зима після літа – завмре і відродиться, Опаде обов’язково листя, стихатиме осінь, Знову розквітне бузок і не перепросить. Затяжними сезонами бува тільки туга, Навіть віковими… щемить … Читати далі
Білими хмаринками покрита Нескінченна вулиця Земля. Ритмами сердечними обвита Людства, хто по імпульсу сім’я. Плоть і кров одна, одні манери, Схожість в діях, схожість і в думках. Та, бува, обідрані шпалери На душевних стінах по хатках. Нам би жити, як в Господнім Раї: Посмішки суцільні, ми рідня. Та війна кривава забирає, І від бійні в … Читати далі
Дивно, якими бувають люди: Очі порожні, серце приблуди. Ніколи не знатимеш курсу «валюти», Осторонь краще б… здалеку не чути. Потяги вкрасти, бодай навіть думку. Терпким нещастям віє з притулку. Душі безбожні, схожі на склепи, Здатні ділитись гіршим з наклепів. Істина в тому, що все за інстинктом: Каїнів замах – «вбити» людину! Щастя забрати, щоб не … Читати далі
Красиво прожити єдине життя Доти можливо, доки триває. Вкарбоване Слово в душі від буття Нас спонукає і цього навчає. Красиво мовчати в подрібнену мить, Хай і минає, не випадково. Людина мудріша, коли там змовчить, Де вчасно мовчати душі на збудову. Красиво заслухатись, чути думки – Першопричина ніжних стосунків. Кричить, чи шепоче, чи пише рядки, Чи … Читати далі
Ми прийшли, щоб погратись в життя, Розгадати його лабіринт, Віднайти для душі назавжди укриття Чи дістати загублений гвинт? Як подрібнена сіль – дати користь землі, Від гниття захистити цей світ. І світити повинні великі й малі, «Ліхтарям» дав Господь заповіт. Що ж ми бачимо поспіль: тенета людські, Як безглуздя гріховних оман, І ненависті тяжкість, бродіння … Читати далі
В нескінченнім потоці буття Я зустріла своє майбуття! Певно, першим мене Ти зустрів У той день, коли світ полюбив. Ще до того, як все прийняла, Зрозуміла, хто я, віднайшла. Обгорнув мене міцно Отець, І стражданню прийшов там кінець. Той, Хто творить все нове, дива, Лише Йому підвладні слова. Лише Йому в покорі думки, Принесу і … Читати далі
Дякую Тобі за все, що Ти робиш для мене: Що небо синє, сонце світить, а листя зелене, Що всі прості речі насправді є непростими, Що люди грішні мають шанс бути святими. Дякую, що Твоїм змістом наповнені мрії та цілі. Дякую, що пейзажі не сірі та не чорно-білі, І що люди інколи можуть всміхатись очима, І … Читати далі
I в останній момент, момент істини Ми побачим Того, Хто воістину! Ми побачим, як гинули пристані, Ми розвіємо сумнів про дно. Може статись, що в далечінь відстані, Ми гребли не туди, порозхристані. Ми закони шукали неписані, Ми служили не тим, що дано. Може, поки чужі нагодовані, Рідні діти заснуть неціловані. І паркани душі поруйновані, Поки … Читати далі