Під тінню крил Твоїх я можу відпочити, Набратися наснаги для буття, Сховатися від всіх, щоб й далі всіх любити, Щоб не внести пустелю у своє життя. Мов та земля, що без дощу не родить, Без Твоїх сил – ми немічні й пусті, Сліпий сліпого кругом ями водить, Туди попадали вже й «зрячі», і «святі». Тому … Читати далі
Мені так хочеться багато розказати, Хоча Ти знаєш все і всьому свідок. Я зрозуміла, що так мало – дати, Так мало годувати когось хлібом. Тепла сердець нічого не замінить, Закриті двері – краще, ніж «вистава». Так мало годувати когось хлібом, І зовсім не в земному хлібі справа… А ще Ти знаєш, що мені відкрилось? Що … Читати далі
Ти даруєш притулок мені не на день, а навіки! Сторінки я гортаю у мріях й дивлюсь в майбуття: «Ось закрились навічно старечі повіки, А залишилась лише історія Твого життя». Я б хотіла, щоб слід, що лишаю в серцях й на папері, Звітував про одне: в ній господар – Любов. І коли там закриють за мною … Читати далі
Я збираю по крапельці щастя з краси, як з роси. Я насичую змістом пустелю й розгніване море. Я крокую шляхетно над прірвою з болем і горем, Бо у мене є Ти – запорука і ціль, моя мрія і штиль. Все, що треба мені, Ти давав, Ти даєш, Ти даси. Непідвладна душа, завжди вільна і сильна … Читати далі
Мільйони кроків, мільйони думок, мільйони словосполучень і незакінчених виразів. Кожен з нас має свої питання без відповіді… як зірваний в школі урок. Кожен з нас десь встояв, десь не витримав викликів. Ми вчимося жити в новій реальності, авжеж. Вона ціла знадвору, та не всередині. Ми ламались багато разів і втікали від власних пожеж. Ми втомились … Читати далі
Так потрібен усім Теплий, затишний дім, І рука щоби руку зігріла. І душа щоби душу вмістила, Чужий біль відчувала своїм. Якщо пустка в душі, То й свої, як чужі. Ти не той, ким себе представляєш. Як і шила в мішку не сховаєш, Розлетяться пусті муляжі. Що транслюєш у світ, Повернеться в твій рід. Що посіяв, … Читати далі
Так багато чого нам дається до болю нелегко… Пасти можемо там, де, здавалось, надійно стояли. Плачемо після того, як щиро й весело сміялись, Дістаєм почуття, що були під замками далеко. Щойно, те, за що бились, – цінуємо рівно хвилину. Знову виклик собі… і по колу, по колу, по колу… А те, що без ціни, ми … Читати далі
Він має перейти, цей дощ і грім… Ти мусиш пережити все з усім. Твій неповторний шлях, лиш ти одна, Пройдеш, людино, – радісна, сумна… Тобі лише відомі почуття, Які в душі вирують від буття. Свій біль і горе, від безсилля, ти Одна, людино, маєш пронести. І в радість серця не втручається чужий, Нехай квітує, як … Читати далі
Не все так складно і не все так просто, Та варто зрозуміти що й коли? Коли в підбори вбратися, як осінь, Коли сорочка й сірі постоли? Коли загадка й таємниця варта: То вся увага там і вир надій. А може це є найвірніша карта? По ній дійдеш в країну дивних мрій. Душа людини цінна та … Читати далі
Що лишиться після вогнів? Там золото не спопеліло? Там порожнеча, що зотліла? Відомо стане, чим хто жив. Що лишиться після вітрів? Незламна, вистраждана, щира, Як кремінь, дух, в бажанні миру. Душе, маєток твій вцілів? Куди нестимуть долі крила? Метелик в полум’я летів. Чи як орел, у небі жив? Чи нездоланна в тобі сила? Жнива покажуть, … Читати далі