У мене є ти, а у тебе є я. Ми не просто друзі, ми щаслива Сім’я. Ти говори мені, любий, все, що захочеш, Я буду почута, навіть коли мовчу. Ти відчуваєш, коли моє серце тріпоче, Ти добре знаєш, коли я пірнаю й лечу. У мене є ти, а у тебе є я. Ми друзі, ми … Читати далі
Бува, людина спантеличено втрачає гідність, Бо щось пішло не так, а може, й недарма. Відкривши світу вкотре жалюгідність, Де вже обломки честі й упереджена пітьма. Нам не відомо, що і як штовхає, Та й ідеали танули в світах. Один Господь усіх нас так тримає, Що переносить повз безодню на руках. Бува, людина неквапливо озирнулась, Там … Читати далі
Мереживо ніжне по собі лишала Коротенька нитка життя… В нім звуки мелодії ті, що зіграла, І сміх твій… до незабуття. Ти щастя принесла для рідної мами, «Я завжди чекала тебе!» І хоч ненадовго, зцілила всі рани, О як же любили тебе! Спасибі за цвіт твій, що землю прикрасив, Прекрасна Софійка моя! Недовго раділи, пішла ти … Читати далі
В цім житті не буває нічого зайвого: Лишнього, невірного, крайнього. Все йде заздалегідь, мов одвічний наслідок, Як після зливи наступає паводок. Що буде далі? А все як і водиться: Зима після літа – завмре і відродиться, Опаде обов’язково листя, стихатиме осінь, Знову розквітне бузок і не перепросить. Затяжними сезонами бува тільки туга, Навіть віковими… щемить … Читати далі
Люди втомлюються страждати; Непомітно стихають плачі. Тільки вічно ридатиме Мати, Бо дитя відняли палачі. В ній ніколи не згасне вугілля Обгорілого серця дотла! Не збагне до кінця божевілля, Що створилось істотами зла. Може, світ завтра знов засміється, І затихнуть прокльони і біль. Та вона не один раз здригнеться: Спогад мороку йде звідусіль. Помістіть і на … Читати далі
Білими хмаринками покрита Нескінченна вулиця Земля. Ритмами сердечними обвита Людства, хто по імпульсу сім’я. Плоть і кров одна, одні манери, Схожість в діях, схожість і в думках. Та, бува, обідрані шпалери На душевних стінах по хатках. Нам би жити, як в Господнім Раї: Посмішки суцільні, ми рідня. Та війна кривава забирає, І від бійні в … Читати далі
Дивно, якими бувають люди: Очі порожні, серце приблуди. Ніколи не знатимеш курсу «валюти», Осторонь краще б… здалеку не чути. Потяги вкрасти, бодай навіть думку. Терпким нещастям віє з притулку. Душі безбожні, схожі на склепи, Здатні ділитись гіршим з наклепів. Істина в тому, що все за інстинктом: Каїнів замах – «вбити» людину! Щастя забрати, щоб не … Читати далі
Знаєте, є дещо справжнє – обійми Бога! Там ми без масок від себе самих. І знову і знову приводить до Нього дорога Нас, тих, хто за часом біжить, – святих. Облиште, ми тут прийдешні гості, Ми квапимось в небо, ось там дивина! Тим часом невпинно кидаємо кості – Кому з нас дістанеться риза одна? О … Читати далі
Я запитаю в Тебе просто: Хіба я гідна поруч бути? Чи я достатньо переплавлена? Чи я достатньо перекута? Твій спокій, що мені вселяє Твоя небесна рівновага, Мене тримає й обіймає, Й понад усе це перевага. Чекання миті швидкоплинні Рахують люди тут роками. Ти ж омивав серця невинні, Які не зналися з гріхами. Все навпаки, і … Читати далі
Красиво прожити єдине життя Доти можливо, доки триває. Вкарбоване Слово в душі від буття Нас спонукає і цього навчає. Красиво мовчати в подрібнену мить, Хай і минає, не випадково. Людина мудріша, коли там змовчить, Де вчасно мовчати душі на збудову. Красиво заслухатись, чути думки – Першопричина ніжних стосунків. Кричить, чи шепоче, чи пише рядки, Чи … Читати далі